українськаenglish


Реклама: цікаве зі всього світу

<< назад

Програма УНА-УНСО

І. Ідейно-світоглядові засади

Наше гасло: Україна для українців!

Господь створив нас українцями, і хай святиться воля Його на віки віків. Ми відстоюємо Божу волю. З нами Бог!

 

Наш найвищий обов’язок: реалізація української національної ідеї – ідеї самоствердження Нації, створення держави із системою українського націонал-соціального народовладдя, суть якого в словах: “В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля”.

Національна держава – це суспільно-політична система реалізації інтересів Нації. 

Націонал - соціальна влада  – це система диктатури Нації з врахуванням соціально - економічних інтересів Народу.

Наша ідеологія: український націоналізм як ідеологія самоствердження Нації.

Наша політика: Україна понад усе!

Наша боротьба: за владу Нації.

Наші вороги: комунізм, космополітизм, лібералізм.

Наше завдання: провести революційні перетворення в інтересах Нації.

Наше переконання: доки Народ не розв’яже своєї головної проблеми – не усвідомить себе Нацією - доти жодна його проблема не буде вирішена на його користь.

ІІ. Політично-програмові засади

Націонал-соціальне народовладдя

 

Влада в Україні космополітична та демонстративно антиукраїнська. Влада знаходиться в руках космополітичних олігархічних кланів, які конкурують між собою, але мають свій об’єднаний інтерес в існуванні режиму, що забезпечує їм можливість вивезення капіталу та приватизації основних фондів.

Народ став об’єктом політичних маніпуляцій і жертвою сваволі позаморальних осіб, що становлять верхівку державного апарату. Ці обставини призводять до деморалізації дедалі ширших верств населення.

 

Причинами економічної деградації є відтік капіталу та намагання космополітичної олігархії монополізувати прибутки. Вирішення жодних економічних і соціальних проблем не є можливим доти, доки режим продовжує своє існування, доки Нація не має своєї власної національної влади.

 

Нашим політичним завданням є побудова організованої і солідарної сили, яка зможе навести порядок, взяти на себе відповідальність за Націю, за Державу.

 

Виходячи з цього, необхідно:

1. Ліквідувати правлячий режим та систему космополітичної олігархії.

2. Провести декомунізацію України. Провести люстрацію органів державної влади, силових структур, навчальних закладів. Заборонити комуністичну ідеологію та організації, які її сповідують. Ліквідувати усі символи та сліди комуністичної влади. Відмінити пільги ветеранам окупаційних каральних органів та притягти їх до відповідальності за злочини, вчинені проти Нації. Створити трибунал для розслідування злочинів, вчинених комуністичним режимом. Домагатися створення міжнародного трибуналу для розслідування злочинів комунізму.

3. Забезпечити реальне функціонування української мови як державної.

4. Ліквідувати систему подвійного громадянства, що реально склалася. Прийняти закон про громадянство та паспортну систему, який би забезпечував розвиток системи націонал-соціального народовладдя.

5. Вирішити проблему міграції через її повне припинення. Право на постійне проживання в Україні та громадянство можуть мати лише іноземці українського походження, які можуть його довести та відповідають умовам відповідного законодавства.

6. Ввести до діючого законодавства норму, за якою в Україні не може бути депутатом та  державним службовцем той, хто не визнає себе українцем.

 

Мета введення  режиму націонал–соціального народовладдя.

  

Україна потребує успіху. Перемога УНА-УНСО та введення  режиму націонал-соціального народовладдя додасть українцям впевненість у собі, в своїй владі, в своїй країні. Всім буде продемонстровано, що в Україні з’явився справжній господар, який рішуче і беззастережно кладе край комунізму, космополітизму, лібералізму, грабіжництву.

Сильна і заможна держава є запорукою добробуту громадян України, а зростання їх добробуту є запорукою міцної держави. Ми утвердимо в Україні дух виробництва, розумного господарювання, доброзичливого суперництва,  здорової амбіційності. Наше завдання – на руїнах і серед розладу вибудувати цілісний Національний лад,  який задовольнятиме інтереси України.

 

Економічна політика

 

Українці працюють на забезпечення політичних, економічних, матеріальних інтересів людей, ворожих Нації. Політичні, економічні, фінансові ресурси в Україні належать не українцям. Економіка не тільки не забезпечує матеріальних інтересів народу, але працює проти нього, проти Нації.

Ключем до перетворення економіки в систему забезпечення матеріальних інтересів Нації є створення націонал-соціальної держави, проведення націонал-соціальної політики. Економіка такої держави забезпечить розвиток  Нації, добробут громадян та економічну безпеку держави. Основою довгострокового розвитку має стати розширення та розвиток наукомістких технологій, інформаційних систем, машино- та приладобудування, військово-промислового комплексу, реконструкція цілих галузей.

 

Виходячи з цього необхідно:

1. Перейти до будівництва націонал – соціальної держави.

2. Розробити та розпочати реалізацію програми переведення промисловості на енерго- та ресурсозбережні технології.

3. Зберегти державний контроль за стратегічними галузями економіки при протекціонізмі національному та гарантіях іноземному капіталу.

4. Переглянути результати приватизації з огляду на національні інтереси. Провести реприватизацію незаконно приватизованих стратегічних промислових об’єктів (ВПК, НГК тощо).

5. Заборонити приватизацію у стратегічних галузях народного господарства, у першу чергу – транзитно-транспортної системи України.

6. Відмінити всі законодавчі та нормативні акти, які сприяли неефективній та злочинній приватизації.

7. Основна форма приватизації – відкрите акціонування. Володарями основних фондів можуть бути лише українські фізичні та юридичні особи. Подвійний перепродаж приватних підприємств тільки під контролем органів Національної Безпеки.

8. Визначити перелік галузей приватизації і підприємств, де можлива участь лише українських інвесторів.

9. Поставити під контроль органів  Національної Безпеки механізм управління державним майном з метою запобігання розкраданню та штучному банкрутству державних підприємств.

10. Встановити карну відповідальність за штучне витіснення працівників із підприємств з метою їх наступної приватизації. Першою передумовою приватизації має бути збереження кількості робочих місць – через реорганізацію, реконструкцію і розширення виробництва. Друга умова – збільшення прибутків держави від діяльності приватизованого підприємства. У випадку відсутності таких прибутків підприємство підлягає націоналізації.

11. Забезпечити державну підтримку підприємцям, які сприяють процесам націонал-соціального державотворення.

12. Повернути незаконно вивезенні капітали. Амністія тіньового капіталу, до того ж – із реальними гарантіями, стане можливою тільки в  націонал - соціальній державі, тільки за індивідуального підходу до його власників і тільки за умови використання капіталу для розбудови націонал-соціальної держави. 

13. Провести реформу податкової системи України. Відмінити руйнівні схеми оподаткування, знизити податковий прес на українського виробника, перейти до стимулюючого оподаткування.

14. Ліквідувати необґрунтовані пільги для іноземних товаровиробників і спільних підприємств.

15. Скоротити контролюючі органи до одного – відповідного підрозділу  Національної Безпеки.

16. Припинити відтік капіталу за межі України. Створити умови для його повернення.

17. Націоналізувати стратегічні підприємства.

18. Шляхом пільгового оподаткування і кредитування підтримати розвиток малого та середнього підприємництва.

19. Забезпечити пріоритетність розвитку самодостатнього військово-промислового комплексу як матеріально-технічної бази забезпечення Збройних Сил і обороноздатності України. Передусім танкобудування, кораблебудування, космічне і ракетобудування, літакобудування, радіоелектронна промисловість та інші галузі виробництва, в яких Україна утримує або може здобути інноваційне лідерство чи сильну конкурентноспроможну позицію на світовому рівні.

20. Розробити й реалізувати короткотермінові програми автономного забезпечення країни продуктами харчування, енергією, конструкційними, будівельними і хімічними матеріалами, сировиною, машинами і запасними частинами до них.

21. Встановити контроль за цільовим використанням бюджетних коштів та перекрити шляхи їх перетікання у тіньові доходи.

22. Встановити надійну систему контролю за сплатою податків та застосувати конфіскацію до тих суб’єктів господарювання, які приховують свої доходи з метою ухилення від сплати податків.

23. Законодавчо передбачити прямі та надзвичайні форми покарання для тих посадових осіб податкових, митних, правоохоронних органів, з боку яких виявлено сприяння суб’єктам господарювання в ухиленні від сплати податків чи митних зборів.

24. Ввести як один із визначальних критеріїв діяльності виконавчої влади всіх рівнів кількість створення нових робочих місць – через сприяння влади у створенні і розширенні приватного підприємництва та залучення безробітних до громадських робіт. Максимально спростити процедуру реєстрації малих та приватних підприємств і встановити термін, за який чиновники (а не майбутній підприємець!) мають зібрати необхідні довідки для реєстрації чи обґрунтованої письмової відмови в ній. Кожна така відмова має бути предметом всебічного вивчення посадовцями вищого рівня.

25. Послідовно забезпечити умови для самодостатності національного виробництва, сформувати замкнені виробничі цикли, зорієнтувати народногосподарський комплекс на забезпечення самодостатності.

26. Законодавчо обмежити експансію транснаціональних компаній в Україну.

27. У зв’язку з катастрофічним зменшенням чисельності населення України розробити та ввести в дію державну програму відтворення нації, яка зняла б матеріальний бар’єр у справі народжуваності та виховання дітей. Забезпечити гідне фінансування і систему пільг сім’ям, які мають трьох та більше дітей.

28. Запровадити заходи для обмеження доступу низькотехнологічних товарів на український ринок.

29. Забезпечити інвестиції у сільське господарство, зокрема в розвиток інфраструктури села: дороги, зв’язок. Держава має стати першим, вигідним і надійним партнером, опорою та захисником селянина-товаровиробника. Влада повинна всебічно сприяти розвиткові приватного підприємництва і кооперації селян-господарів.

30. Розробити реальну національно зорієнтовану програму всебічного відродження і розвитку українського села. Передбачити у державному бюджеті суттєві витрати на всебічне відродження села. Село має стати місцем, з якого готовий продукт буде надходити до споживача. Прийняти Закон про пільгове, у кілька разів нижче ніж у великих містах, оподаткування малих підприємств, які творяться та працюють у сільській місцевості. Нашою політикою буде розбудова переробної інфраструктури на селі.

31. Забезпечити державні замовлення та закупівлю державою надлишку товарної продукції  сільхозпродукції за ціною, яка має окупити затрати на її виробництво. Гарантувати мінімальний прибуток та унеможливити грабіж селян  посередниками.

32. Створити фонд державного страхування сільськогосподарського виробництва.

33. Ввести кримінальну відповідальність за завищення цін на паливно-мастильні матеріали. Винні в цьому фірми будуть позбавлені ліцензій, а їх майно – конфісковане.

34. Право власності на землю мають лише вітчизняні фізичні та юридичні особи,  за умов використання її під промислове чи сільськогосподарське виробництво. Не допустити створення та існування “підпільних” латифундій на десятки тисяч гектарів землі.

35. Відродити вітчизняне сільськогосподарське машинобудування і створити дієву систему лізингу. Налагодити випуск сучасної, особливо малої техніки для села, засобів захисту рослин, мінеральних добрив тощо та пільгове кредитування їх закупівлі.

36. Заморозити можливість продажу землі та її дарування у спадщину, а також інші операції спекулятивного характеру із землею, які зараз мають місце, до утворення державних і ринкових інституцій, які обслуговують та легалізують (і регламентують) рух земельних ресурсів.

37. Надати земельні паї сільській інтелігенції та працівникам, зайнятим у сфері обслуговування села.

38. Забезпечити реальну присутність держави на сільськогосподарському ринку. Спрямувати політику цін, субсидій, кредитів, тарифів у першу чергу на захист українського селянина.

39. Дозвіл на імпорт сільськогосподарської продукції може видавати тільки Верховна Рада і тільки тоді, коли Уряд доведе, що українське сільське господарство не може задовольнити попиту.

40. Утворити та ввести у дію необхідні ринкові інституції для функціонування аграрного сектора економіки, для виходу на іпотечний механізм кредитування сільського господарства.

41. Прийняти на законодавчому рівні, передбачити реальні джерела фінансування  і ввести в дію державні програми “Сільські дороги”, “Сільська вулиця”, “Сільське подвір’я”, “Сільська школа”, “Сільські осередки та об’єкти культури”, “Фізкультура і спорт у селі”, “Сільський телефон”, “Агротуризм” тощо.

Національна безпека й оборона.

 

Космополітична влада і така ж “опозиція” бачать гарантії безпеки держави тільки в міжнародному визнанні України, у її членстві в європейських та світових структурах, у партнерстві з НАТО. Це небезпечна політика. Вона базується на свідомому змішуванні понять “безпека Нації” (усунення всього, що заважає самоутвердженню Нації), “національна безпека” (протидія внутрішнім і зовнішнім чинникам, які суперечать інтересам Нації та  загрожують її майбутньому) та “безпека держави” (забезпечення держави від можливої агресії, окупації та спроб антиконституційної зміни влади).

Про безпеку Нації, яка у власній країні загрожена у самому своєму існуванні, ні влада, ні “опозиція”  не говорять, що підкреслює їх неукраїнський, а в багатьох випадках – виразно антиукраїнський характер.

Поняття “національна безпека” в нинішній державі ніколи не мало українського змісту і вживається виключно для прикриття інтересів владних та зарубіжних фінансово-промислових кланів.

Узалежнення ж “безпеки держави” від ненадійних, як показує історія і нинішня політична практика, зовнішніх факторів та творення оборонної доктрини за принципом “зараз на нас ніхто не збирається нападати” є злочином перед Нацією.

Росія продовжує щодо України свою агресивну імперську політику.

США повністю ігнорують міжнародне право.

Тому надії на  “міжнародні гарантії безпеки” є зрадою  національних інтересів, зрадою Нації.

Гарантувати безпеку України може тільки сама Нація.

 

Необхідно:

1. Розробити національну оборонну доктрину держави, наскрізним принципом якої має бути опора на власні сили Нації. Військова доктрина України має творитися за принципом не “проти кого”, а “для чого”: для розвитку військового потенціалу Нації; для надійної оборони країни від будь-якої агресії; для забезпечення стратегічних інтересів держави; для рівноправної участі України у міжнародній політиці.

2. Відновити ядерний оборонний потенціал країни.

3. Розбудувати відповідно до потреб національної безпеки й оборони та сучасного технологічного рівня національні Збройні Сили та структури безпеки і правозахисні органи. Їх сутнісна (ідейно-світоглядна, політична і кадрова) українізація – передумова реальної безпеки Нації, держави, громадян.

4. Відновити Національну Гвардію.

5. Перейти до професійної  Національної Армії, зберігаючи поза тим систему призову до Національної Гвардії. Перехід до професійної Армії повинен не зменшувати, а збільшувати обороноздатний потенціал Нації.

6. Проводити систематичні військові збори-вишколи всього чоловічого населення України віком від 18 до 30 років в системі Національної Гвардії.

 7. Національна Гвардія має формуватися за територіальним принципом та бути мобілізаційним резервом регулярної Національної Армії.

8. Сприяти створенню козацьких та інших парамілітарних формувань національно-патріотичного спрямування, військово-спортивних, військово-технічних секцій, курсів та клубів і надавати їм усебічну державну підтримку.

9. Відновити вивчення військової справи і підняти на належний рівень національне військово-патріотичне виховання у середніх навчальних закладах (школи, гімназії, ліцеї, коледжі).

10. Створити військові кафедри у всіх вищих державних навчальних закладах для підготовки офіцерів резерву.

11. Радикально реформувати внутрішні війська, передавши частину їх структур і функцій Національній Гвардії.

12. Забезпечити незалежність матеріально-технічного оснащення Армії від іноземних чинників.

13. Фінансування Армії має здійснюватися відповідно до реальних потреб, а не за залишковим принципом. Хто не хоче годувати власну армію, той годуватиме чужу.

14. Особливу увагу слід приділити основі Армії – офіцерському корпусу. Мінімальна заробітна платня офіцера має складати не менше суми трьох прожиткових мінімумів і супроводжуватися відповідними надбавками за звання, посади і вислугу літ. Житлові проблеми (помешкання, меблі, плата за комунальні послуги, ремонтні роботи тощо) має вирішувати не офіцер, а адміністративно-господарські підрозділи військових частин. При звільненні офіцера в запас належно фінансована Армія (а не корумповані цивільні чиновники) забезпечує його відповідним його рангу і складу його сім’ї та готовим до проживання помешканням в обраному ним населеному пункті. Пенсія офіцера не може бути нижчою за 80 % його платні. Мінімальна пенсія офіцера, що став інвалідом внаслідок виконання ним службових обов’язків, не може бути нижчою його попередньої платні. Особиста зброя має видаватися офіцерові після закінчення навчання, разом із атестатом, бути при ньому під час служби і, за його бажанням, може залишатися в нього після звільнення в запас.

15. Скоротити управлінський апарат у силових структурах до реальних потреб. Переатестувати керівні кадри силових структур за критерієм національної позиції, професіоналізму та вільного володіння українською мовою.

16. Забезпечити належне національно-патріотичне виховання особового складу силових структур.

17. Здійснити остаточне виведення всіх російських військ із території України - як реальної військової загрози безпеці України.

18. Розмежувати функції українських державозахисних і правоохоронних структур,  чітко окреслити їх права, обов’язки, критерії оцінки їх діяльності.

19. Посилити в’їзний режим на кордонах України для запобігання проникненню нелегальних мігрантів.

20. Вивести Україну з усіх інтеграційних структур, створених з метою відновлення московської імперії.

21. Не допустити захоплення наших транспортних систем іноземними державами.

22. Засудити та скасувати створення так званого “спільного економічного простору”, а також всі інші дії, вчинені владою, які ведуть до обмеження національного суверенітету.

23. Прийняти Закон про енергетичну безпеку, згідно з яким одне джерело енергопостачання не може забезпечувати більше 20 % потреб українського ринку.

24. Ввести національно-захисне оподаткування на будь-які чужомовні видання, теле- та  радіопрограми, книжки, концерти “своїх” та іноземних виконавців.

25. Заборонити діяльність антиукраїнських, антидержавних партій, громадських організацій, ЗМІ.

26. Припинити нелегальний обіг, виробництво та транзит наркотиків.

27. Ліквідувати нинішню кримську територіальну автономію як суперечну Конституції України.

Військово-промисловий комплекс.

Зусилля ВПК повинні концентруватися на розвитку конкурентноздатних та необхідних для забезпечення мобільної професійної армії озброєнь. Світ знаходиться на черговому витку модернізації озброєнь. Тому проблеми ВПК будуть вирішені участю у технологічній революції.

 

Необхідно:

1. Розробити програму створення нових ринків збуту для української зброї.

2. Діяльність у військово-промисловому секторі має виключати фінансовий ризик.

3. Обсяг замовлень та прибутки з них мають гарантуватися державою.

4. Створити систему науково-дослід­ницьких центрів з головних видів озброєнь.

5. Розпочати науково-дослідні та дослідно-конструкторські праці над новими зразками колісної та гусеничної бронетехніки, легких штурмовиків як підстави тактичної авіації. Головною проблемою кораблебудування в Україні є відсутність потужностей проектування, будівництва легких сил флоту (підводні човни, ракетні катери, ескадрені міноносці, фрегати).

6. Опротестувати існуючі російсько-американські космічні програми «Альфа», «Радон», «Енергія» та ін. як такі, що використовують технології України, але не працюють на Україну. Необхідно ввести Україну третьою особою в російсько-американські програми, або денонсувати їх.

 

Соціальні завдання

 

Гарантом ефективності та перспективності соціальної політики і захисту громадян є націонал-соціальна держава. В основі такої держави  лежать принципи національної солідарності, справедливості та відповідальності у взаєминах громадян із державою, власників із найманими робітниками. Націонал-соціальна держава для того й твориться, щоб вирішувати на користь народу всі його проблеми, у тому числі й соціальні. Націонал-соціальна держава – це такий соціальний і господарський лад, при якому кожен громадянин матиме гарантоване право на працю згідно з його здібностями та освітою, право на вільний вибір місця праці, право на соціальне забезпечення у разі нещастя, безробіття, хвороби.

Державні злочинці на Банковій і Грушевського знають це. Саме тому вони й ненавидять саму ідею такої державності.

Безпорядок вигідний чиновнику. Нема порядку – нема економіки. Завдяки “безпорядку” з України було вивезено і продано неймовірну кількість прокату, міндобрив, мазуту, цукру, олії тощо. Сотні мільярдів доларів, які були за це одержані, осіли у закордонних банках на приватних рахунках високих державних чиновників, а також тих, хто при них годується.

Це саме ті гроші, які не виплачені нам як зарплати, не вкладені в оновлення основних фондів, у науку, в культуру, в армію, в соціальні програми..

В той час, коли вивозяться мільярди доларів, Президент України їздить по закордонах і жебракує копійки - кредити в американців, японців, німців. Урядова пропаганда подає нам як великий успіх, коли нам дають кредит у 50 або 100 млн. доларів.

Перше, що зробить УНА-УНСО, коли прийде до влади, це збере всіх колишніх і теперішніх олігархів та чиновників у Лук'янівській тюрмі на нараду щодо повернення вивезеного капіталу.

 

Після того необхідно:

1. Привести мінімум заробітної платні та пенсій у відповідність до реального прожит­кового мінімуму. Ввести кримінальну відповідальність осіб, винних у затримці виплати заробітку трудящим. Встановити обґрунтоване співвідношення заробітної платні робіт­ників різних галузей, а також доходів керівників підприємств та середньої зарплати інших працівників. Основна пенсія не може бути нижчою за прожитковий мінімум і становити  менше, ніж 70 % попередньої заробітної платні пенсіонера. Мінімальна пенсія інвалідів не може бути нижчою за основну і має супроводжуватися надбавками відповідно до встановленої медичною комісією групи. Кожен працюючий має право на вибір пенсійного фонду, куди відраховуватимуться обов'язкові щомісячні платежі, а також на отримання процентів зі свого внеску. Робітник має право одержати всі сплачені гроші у день виходу на пенсію.

2. Збільшити увагу держави до сім’ї  як основної складової Нації. Має бути прийнята державна програма стимулювання народжуваності. Доплата на кожну дитину у сімї має бути у розмірі споживчого мінімуму.

3. Призначені судом аліменти мають відраховувати у державний фонд. Отримувач  повинен безперебійно одержувати аліменти від держави, стягувати які і притягати до відповідальності за ухиляння від яких – обов’язок відповідних органів влади.

4. У пріоритетному порядку шляхом цільового фінансування створити всі умови для підвищення життєвого рівня, авторитету і ефективної діяльності працівників сфери освіти, науки, охорони здоров’я, культури, військовиків, працівників правоохоронних органів та державного управління, усієї національної інтелігенції як головного суб’єкта духовного, інтелектуального та економічного розвитку суспільства, підвищення добробуту всіх громадян і всебічного зміцнення держави.

5. Поповнити бюджет держави за рахунок введення диференційованого податку на велике майно.

6. Розпочати процес випереджаючого зростання зарплатні.

7. Домогтися угод про захист прав і свобод наших трудових емігрантів із урядами країн, де вони працюють.

8. Затвердити програми заходів по зростанню зайнятості в середині країни для зменшення і припинення трудової еміграції. Заохочувати внутрідержавне переміщення робочої сили.

9. Прискорити виплати по внутрішньому боргу громадянам через утворення ринку внутрішнього державного боргу, що збільшить величину і пришвидшить виплату заборгованих Ощадбанком заощаджень громадян.

10. Ліквідувати дитячу безпритульність, привести матеріальну базу і фінансування дитячих будинків та будинків перестарілих у відповідність із реальними потребами, припинити русифікацію і забезпечити високий рівень національно-патріотичного виховання дітей-сиріт.

 11. Налагодити видачу безкоштовної харчової допомоги кожному, хто відчуває у ній нагальну потребу. Створити гуртожитки-інтернати для тих, що втратили власне помешкання і засоби існування.

12. Утворити спеціальний дитячий лікувальний фонд для надання невідкладної медичної допомоги хворим дітям, батьки яких не можуть оплатити операції, лікування чи інші форми підтримання життя дитини.

13. Зберегти безкоштовну медичну допомогу, а також допомогу ліками пенсіонерам, багатодітним сім’ям і бідним людям.

14. Ввести страхову медицину. Бюджетна заробітна плата лікарям та медперсоналу буде доповнюватися гонорарами з боку страхових компаній. Вона буде залежати від складності та відповідальності роботи.

15. Домагатися відшкодування Росією грошових заощаджень громадян, вкладених до Ощадбанку колишнього СРСР.

 16. Ввести декларування доходів усіма громадянами без винятку та жорстку правову відповідальність за приховування доходів.

 

Соціальні проблеми військовослужбовців та ветеранів Збройних сил

 

Вважаючи Збройні сили важливим державним інститутом в існуючій політичній системі, УНА-УНСО звертається до особового складу армії, щоб повідомити про першочергові заходи після приходу УНА-УНСО до влади:

1. Буде ліквідована безквартирність офіцерів та прапорщиків. Необхідні кошти будуть виділені за рахунок введення державної монополії на експорт стратегічних видів сировини, зокрема металів: уранової руди, озброєнь, ракетно-космічної техніки. Звільнені офіцери і прапор­щики зможуть в тримісячний термін по звільненні отримати житло за рахунок місцевих житлових фондів. Для реалізації цього права буде прийнятий закон, невиконання якого буде тягнути за собою кримінальну відповідальність.

2. Грошове забезпечення військовослужбовців, пенсії будуть встановлені не нижче трьох прожиткових мінімумів. Джерело покриття цих витрат – введення оборонного податку на банки, біржі, комерційні структури, великі приватні багатства.

3. Офіцерський склад отримає право вільного володіння вогнепальною зброєю для захисту себе, своїх близьких і громадян від злочинців. Вбивство, або замах на вбивство військово­службовця буде розглядатися як тяжкий державний злочин, за який буде передбачатися смертна кара або довічне ув'язнення.

4. У повному обсязі реалізуються всі пільги та привілеї, передбачені законодавством, крім пільг тим хто зі зброєю в руках, чи в лавах НКВД-КГБ виступав проти незалежності України. За вислугу 25 років, а також особам, які нагороджені бойовими орденами, виплачується пенсія в розмірі 100% грошового утримання. Негайно будуть створені офіцерський банк, національний пенсійний фонд військовослужбовців, страхова компанія.

5. До прийняття державної програми військової реформи, призупиняється скорочення Збройних сил.

6. Вводиться обов'язкове декларування доходу всіма членами керівництва Міністерства оборони та Генштабу, починаючи з 1992 року. Все незаконно придбане майно, нерухомість буде конфісковано, незалежно від того, служать вони чи вже звільнені. Кошти направлятимуться на житлове будівництво.

7. Буде проведене негайне розслідування діяльності комерційного центру Міністерства оборони України, а також проведено інвентаризація матеріальних засобів Міністерства оборони України за станом на 1.01.92 року. Винні у розбазарюванні державного майна будуть покарані, а кошти будуть направлені за цільовим призначенням на потреби інвалідам війни та збройних конфліктів.

8. Членам сімей військовослужбовців буде надане право на безкоштовне навчання у державних навчальних закладах.

9. За бажанням військовослужбовців, звільнених у запас, для ведення індивідуального чи фермерського господарства, їм будуть надані земельні ділянки, а також кредити на пільгових умовах.

10. Надати пільги ветеранам ОУН-УПА, дивізії „Галичина” та інших військових формувань, що боролись за незалежність України.

 

Наука та освіта

 

Національна система наукових установ має бути ядром і джерелом інтелектуального потенціалу нації, визначальним фактором розвитку і зміцнення держави.

Необхідно:

1. Забезпечити випереджувальний розвиток науки, створити умови для максимальної свободи наукового пошуку.

2. Зорієнтувати наукові інституції при формуванні й фінансуванні наукових програм на національні пріоритети України, у тому числі – на якнайповнішу її незалежність від імпорту закордонних технологій.

3. Через систему винагород заохочувати наукову, науково-практичну та технічно-творчу діяльність викладачів та студентів  вищих навчальних закладів, учителів, працівників культури, інженерно-технічних працівників та ін. 

4. Широко практикувати навчання і стажування молодих науковців у зарубіжних університетах, їх працю в іноземних наукових бібліотеках та архівах, участь українських вчених у міжнародних наукових симпозіумах та конференціях, у міжнародних наукових проектах.

5. Фінансово зміцнити наукові видавництва – для оперативного і кількісно оптимального  друку наукової продукції українських вчених та перекладної наукової літератури.

6. Підвести належну матеріальну базу (фінансування, будівництво нових приміщень) під розвиток, модернізацію та комп’ютеризацію наукових бібліотек.

 

Метою освітньої системи має бути розвиток творчого потенціалу Нації, формування високоосвічених кадрів, виховання національно свідомих, активних, самовідданих та жертовних громадян України.

 

УНА-УНСО проведе реформу освіти, яка буде включати:

- доступність освіти для всіх категорій населення;

- багатоступеневість;

- зв'язок освіти з виробництвом;

- автономію навчальних закладів;

- пропорційність розвитку між фундаментальними та прикладними науками;

- надання вчителям, викладачам статусу державних службовців;

- забезпечення за рахунок держави всіх навчальних закладів сучасними матеріально-технічними засобами.

 

Необхідно:

1. Припинити нинішню практику нищення системи освіти через її “американізацію” та приватизацію.

2. Ввести єдину державну концепцію освіти. Розробити науково-методологічну базу національного виховання. Відмовитися від засад і залишкових стереотипів  радянської педагогіки та копіювання іноземного досвіду, передусім ліберальних освітньо-виховних концепцій.

3. Освіта в Україні повинна бути українською,  державною, єдиною, системною і безплатною на всіх рівнях для всіх громадян. Недопустиме існування привілейованих,  приватних та зарубіжних навчальних закладів, як таких, що працюють за іноземними навчально-виховними програмами.

4. Провести дерусифікацію та українізацію всіх закладів освіти по всій території України незалежно від форм власності.

5. Навчально-виховний процес у всіх закладах освіти має здійснюватися виключно українською мовою. Українська мова має вивчатися в усіх без винятку навчальних закладах усіх рівнів та відомчого підпорядкування. Початкове навчання дітей з національних меншин у місцях їх компактного проживання має вестися рідною мовою і з обов’язковим вивченням державної мови на рівні, який уможливлював би учням продовження навчання у закладах вищого ступеня.

6. Переглянути діючі та підготувати нові навчальні плани і програми відповідно до вимог національної перебудови освіти. Зміст освіти, обов’язковий обсяг знань і обсяг контролю знань на державних екзаменах визначаються державними програмами, які можуть бути затверджені Міністерством освіти тільки після публікації їх проектів в освітній періодиці, оцінки незалежними експертами та обговорення громадськістю.

7. Центральною фігурою, головним суб’єктом національної системи освіти має бути вчитель-вихователь і викладач. Їх формуванню, умовам праці та матеріальному забезпеченню держава повинна приділяти постійну увагу.

8. Норми тижневого навантаження вчителів мають бути знижені. Середня оплата праці вчителів має бути вища за середню заробітну плату.

9. Норми педагогічного навантаження викладачів вищих навчальних закладів мають бути  знижені та приведені у відповідність із європейською практикою. Оплата праці рядового викладача має вдвічі переважати прожитковий мінімум і супроводжуватися відповідними доповненнями за посади та наукові звання.

10. Слід викоренити таке явище, як діти-сироти при живих батьках. Встановити опікунство над сирітськими будинками з боку Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ та органами безпеки держави.

11. Ліквідувати дефіцит національно свідомих освітянських кадрів. Необхідно подолати нинішню фемінізацію педагогічних колективів і через систему заохочень суттєво збільшити кількість педагогів-чоловіків.

12. Фінансування національної системи народної освіти не може здійснюватися з місцевих бюджетів, оскільки це створює нерівність учнів різних регіонів у можливостях набуття освіти. Необхідно забезпечити пріоритетне фінансування загальноосвітніх шкіл усіх типів з державного бюджету.

13. Розгорнути належну науково-методичну та поліграфічно-видавничу базу для забезпечення системи освіти новою навчальною літературою в повному обсязі.

14. Проводити літні військово-патріотичні табори для молоді шкільного віку.

15. Провести державно-громадську атестацію освітянських кадрів та усунути від керівництва усіма ланками освіти та педагогічної роботи осіб, які проявили себе ворогами Нації або є носіями і розповсюдниками антидержавних поглядів.

 

Релігійна програма

 

УНА-УНСО працює над створенням політичних умов, за яких стало б можливим об'єднання православних та греко-католиків в єдиному Патріархаті та створення єдиної національної християнської Церкви.

     Нинішня релігійно-конфесійна роздробленість в Україні – справа не Божа, а людська, а тому й подолана вона має бути людьми. Духовна і церковна єдність усіх християн заповідана Богом, а тому не може бути предметом політичних дискусій.

Тому:

1. Держава  сприятиме релігійному вихованню і повноті релігійного життя своїх громадян.

2. В основі державної політики у сфері національної духовності буде християнство.

3. На території України не має власності, на яку могли б претендувати іноземні громадяни, держави і Церкви.

4. Уціліле майно ограбованих комуністичним режимом українських Церков (УГКЦ, УАПЦ, УПЦ КП)  буде повернене цим Церквам.

Культура

Метою культурної політики національної держави має бути збереження і відродження, розвиток та примноження культурних здобутків Нації, перетворення системи культури в потужний і постійно діючий фактор культивування в суспільстві високих естетичних,  духовних та моральних національних вартостей і формування національної етичної та естетичної свідомості суспільства.

 

Необхідно:

1. Піднести на належний рівень і розвивати українську національну культуру, відродити і примножувати національні культурні традиції.

2. Розпочати пріоритетне фінансування програм, спрямованих на вивчення та відображення національно значимих історичних подій.

3. Ліквідувати занепад української книговидавничої справи. Зняти податки на книгодрукування українською мовою.

4. Ввести державний протекціонізм для розвитку української національної культури. Забезпечити державну підтримку діячам культури, що розвивають національні культурно-мистецькі традиції.

5. Захистити національний культурний простір  від деструктивного впливу чужорідної, низькопробної антикультури, яка відбирає сили і дезорієнтує Націю.

6. Подолати засилля чужомовних, антиукраїнських, антидержавних, псевдомистецьких друкованих видань, аудіо-, відео- та кінопродукції. Увести законодавчі бар’єри на їх поширення.

7. Повністю очистити всі (державні та приватні) установи і заклади культури від кадрів, що займаються антиукраїнською діяльністю та поширенням комуністичних,  космополітичних та інших реакційних поглядів.

 

Охорона здоров`я

Охорона здоров’я громадян – безумовний обов’язок держави. Серйозне занепокоєння викликає не тільки духовний, але й фізичний стан українців. Нація стоїть на порозі фізичного виродження.

 

Необхідно:

1. Забезпечити всім громадянам України не тільки право, а й реальну можливість на безплатне медичне обслуговування і постійно підвищувати його якість.

2. Система медичного страхування – ефективна, але поки що не доступна для абсолютної більшості громадян України. Тому необхідно працювати над її створенням з фінансовою участю держави.

3. Захистити вітчизняну фармакологію від необгрунтованого імпорту іноземних лікувальних препаратів; вести політику, спрямовану на фармацевтичну, медично-технічну та методично-технологічну самодостатність України у сфері медицини.

4. Держава повинна припинити згубну для здоров’я “американізацію” громадського харчування і всебічно заохочувати українських підприємців до створення дешевих їдалень із традиційною і здоровою українською кухнею, комерція яких ґрунтувалася б на теорії мінімального прибутку: коли дохід досягається не завищеними цінами, а швидким обігом капіталу - продажем великої кількості продукції з мінімальною націнкою.

5. Припинити несанкціоноване і безліцензійне виготовлення і продаж товарів для дітей, а  продуцентів і продавців несертифікованої продукції притягати до кримінальної відповідальності.

6. Вести широку, всеохопну і цілеспрямовану пропаганду здорового способу життя, розвивати фізичну культуру населення і різні види туризму, культивувати спорт.

7. Заборонити всі види реклами алкогольних і тютюнових виробів.

Молодіжна політика

Сучасна українська молодь стала жертвою насаджування і культивування збочень: наркоманії, алкоголізму, розпусти, насильства, бездуховності, денаціоналізації,  аполітичності тощо. Антиукраїнська влада вербує собі з молодих українців слухняних слуг, неукраїнський політикум – бездумний електорат, космополітичний бізнес – невибагливих наймитів, кримінал – сліпих виконавців, а зарубіжний капітал – безправних і дешевих рабів. Решта не має навіть такої перспективи, тому  приречена спиватися, деморалізуватися і вироджуватися,  перетворюючись у безлику і безпорадну біомасу, яку легко тримати в покорі.

Так, за задумом антиукраїнських внутрішніх і зовнішніх сил, українська нація має втратити спочатку молодь, а потім – своє майбутнє.

 

Необхідно:

1. Створити і впровадити в життя програму націонал-соціального виховання молоді.

2. Забезпечити молодому поколінню право на безплатну середню та вищу освіту.

3. Збільшити державне кредитування молодіжного будівництва, надавати матеріальну допомогу молодим сім’ям.

4 .Завершити комп’ютеризацію загальноосвітніх навчальних закладів.

5. Сприяти розвитку громадських патріотичних організацій, що займаються національним вихованням молоді.

6. Створювати належні умови і широко культивувати в молодіжному середовищі заняття спортом та фізичною культурою.

7. Пропагувати серед молодого покоління здоровий спосіб життя.

8. Забезпечити державну цільову допомогу обдарованій молоді.

 

Екологічна концепція

 

УНА-УНСО зможе вирішити екологічні проблеми тому, що зможе примусити чиновників, директорів та підприємців виконувати всі свої розпорядження, зокрема і в галузі екології.

Ми заборонимо використання ресурсомістких, енергомістких і відсталих технологій, які забруднюють навколишнє середовище.

Ми законодавчо введемо в дію економічний механізм за принципом «забруднювач платить». Фінансові надходження від сплати збитків за забруднення ми будемо спрямо­вувати на відновлення екологічної рівноваги, для чого сформуємо спеціалізований державний фонд або банк. Крім виплати штрафних санкцій, ми будемо притягувати до кримінальної відповідальності усіх забруд­нювачів навколишнього середовища.

Ми наполягаємо на відшкодуванні Росією збитків за наслідки Чорнобильської катастрофи, оскільки воно в односторонньому порядку проголосило себе правонаступницею колишнього СРСР.

Ми приймемо перспективну програму поступової заміни ядерної енергетики новітніми екологічно чистими енергетичними технологіями.

Ми будемо скорочувати видобуток і використання основних природних ресурсів.

Враховуючи те, що сучасна екологічна служба в особі Міністерства охорони навко­лишнього середовища, перебуваючи в державній структурі, не спроможна об'єктивно вирішувати покладені на неї завдання, ми створимо незалежну екологічну службу, яка матиме важелі адміністративного впливу і буде підзвітною вищому керівництву держави.

Ми запровадимо контроль за зростанням промислової продукції, створимо умови домінування соціальних імперативів при визначенні шляхів економічного розвитку. Ми доб'ємося збільшення інвестицій у соціальну сферу, зокрема в екологічні проекти.

Ми запровадимо жорсткий екологічний і митний контроль за діяльністю торгово-посередницьких фірм, МП, СП тощо. Жоден грам промислових відходів не буде ввезений на територію України.

Ми введемо в дію програму оздоровлення Дніпра та річок Дніпровського басейну.  Вивчимо доцільність існування кожного з нинішніх водосховищ на Дніпрі, способи та наслідки їх ліквідації, можливість рекультивації осушених земель.

Ми узаконимо державну програму збереження та відродження лісів і заліснення непридатних для сільськогосподарського користування земель.

Ми реалізуємо програму “Чиста вода”, мета якої – зупинити побутове і технологічне забруднення водойм усіх видів.

Ми забезпечимо повну рекультивацію земель, що були у промисловому чи військовому використанні.

Ми введемо кримінальну відповідальність за дозвіл на незаконне будівництво в природоохоронних зонах, за злочинне недбальство при використанні та зберіганні отрутохімікатів, хімічних засобів захисту рослин чи мінеральних добрив і за інші злочини проти природи.

Ми створимо при міністерстві з надзвичайних ситуацій окрему державну воєнізовану єгерсько-поліцейську службу, належно вишколену, озброєну і забезпечену необхідними приміщеннями, засобами зв’язку, транспорту та спецобладнанням, яка б не тільки ефективно протиставлялася браконьєрству, але й контролювала виконання державних природоохоронних програм і законів працівниками лісового та рибного господарства, органами державної та місцевої влади і приватними особами.

Інформаційна політика

Інформаційний простір держави – невід’ємна складова її суверенітету та системи національної безпеки. Інформаційний простір України контролюється неукраїнськими, антиукраїнськими, космополітичними та проросійськими олігархічними кланами. Засоби масової інформації стали потужним і постійно діючим фактором денаціоналізації українців, деморалізації та ідейно-політичної дезорієнтації суспільства.

 

Необхідно:

1. Затвердити національно зорієнтовану державну  програму розвитку інформаційної інфраструктури, інформаційної політики та інформаційної безпеки України.

2. ЗМІ зобов‘язані інформаційно забезпечувати процес українського національного відродження і державного самоутвердження в усіх сферах життя; формувати національно-державницьку суспільну свідомість; консолідувати суспільство довкола головної мети державного будівництва – створення української націонал-соціальної держави; культивувати національно-духовні вартості українського народу; стояти на сторожі інтересів держави, нації, громадянина;  давати об’єктивну картину життя в країні та в світі.

3. Забезпечити 100% україномовність і національно-державницьку змістовність теле- та радіопростору на всій території України.

4. Забезпечити державне фінансування загальноукраїнських освітніх, виховних, культурних, наукових та ін. програм у ЗМІ.

5. Притягнути до кримінальної відповідальності усіх, хто зневажливо виступає проти святинь українського народу. Свобода слова несумісна із глумом над національними почуттями  та цінностями українців.

6. Провести перереєстрацію усіх ЗМІ, заборонити видання, що ведуть антиукраїнську політику, підривають духовність української нації та безпеку української держави, розпалюють міжнаціональну ворожнечу.

 

Зовнішня політика

 

За сучасних обставин реакція світового суспільства на будь-які події в Україні визначена. Сучасна світова політична ментальність формувалася в «черте оседлости». Цьому неможливо зарадити.

 

Зовнішня політика не є лише справою урядів, але як і внутрішня політика, справою спільнот, навіть справою окремих громадян. Як колись побудова Британської імперії була справою акціонерного товариства – Ост-Індійської компанії.

УНА-УНСО – це зовнішня політика народу на противагу зовнішній політиці держави. Україну в світі ніхто не чекав. Вона не вкладається ні в які міжнародні розклади. Якщо Україна буде грати з сильними за їхніми правилами, вона програє. Для того, щоб виграти Україна мусить нав’язувати свої правила гри.

 

1. “Простір свободи” – стратегічне завдання УНА

 

 УНА-УНСО працює над створенням “Простору свободи”, кристалізуючим центром якого буде Україна. На думку УНА-УНСО до “Простору свободи”, крім України,  мають належати країни Закавказзя, Придністров'я, Білорусія, а також ті країни, які незадоволені станом речей у світі.

Другий напрямок діяльності УНА-УНСО зумовлений усвідомленням того, що від України залежить те, як увійде вона та її сусіди у двадцять перше століття – як авангард Європи, чи як її задвірки.   

Ми мусимо працювати над створенням духовної конфедерації навколо Києва.

Це можливо тільки за тих умов, якщо Київ буде проводити більш сильну політику, ніж Москва, а також якщо українці будуть більш активним елементом, ніж всі інші.

Головними напрямками «неядерного» оперативного планування повинні стати в закресі політичному:

- втягнення Дону та Кубані в орбіту української політики;

- забезпечення якщо не альянсу, то нейтралітету Білорусі;

- пошук альянсів;

- активна дипломатія на Кавказі та в Середній Азії;

- державна підтримка української діаспори в Росії, Казахстані, інших країнах колишнього СРСР;

- підтримка тих організацій, видань і політичних сил в Росії, які об'єктивно можуть іти в руслі української політики.

Здійснення цих кроків призведе до утворення сприятливого для України військово-політичного клімату в регіоні.

Головним завданням оперативного планування в західному напрямі повинні стати:

- убезпечення України від війни на два фронти;

- забезпечення лінії комунікації на Захід;

- партнерські відносини з НАТО.

 

2. Політика щодо Придністров'я

 

У 1922 році Придністров'я у межах України увійшло до складу СРСР. У 1922 році ВР України взяла на себе обов'язок навіки, скільки буде Україна, захищати громадянство, політичні та інші інтереси мешканців Придністров'я, як і всіх інших мешканців України.

Однак у 1940 році, потураючи амбіціям політиків минулого, Верховна Рада не виконала таких зобов'язань, як і не виконує зараз. У 1940 році було дозволено Верховній Раді СРСР перевищити свої повноваження і штучно створити Молдовську РСР.

1940 рік - це початок трагедії. Верховна Рада Молдови визнала недійсними наслідки пакту Молотова-Рібентропа у створенні Молдовської РСР.

Це підтверджує:

- по-перше, що Молдовська РСР була штучним утворенням;

- по-друге, що Придністров'я незаконно приєднали до Молдови;

- по-третє, що Придністров'я є анексованою територією, яку теперішня Молдова на­сильно утримує в своїх кордонах;

- по-четверте, не існує юридичного документу, який би підтверджував, що Україна добровільно у 1940 році віддала територію Придністров'я до складу іншої держави.

Окрім того:

1) об'єднання Молдови й Румунії неминуче;

2) територіальні претензії Румунії на Буковину та південну Бессарабію – факт;

3) найефективнішим захистом українських територій є захист Придністровської Республіки  в тій чи іншій формі;

4) конфлікту можна уникнути, поліпшивши стан українців в Румунії та Молдові, якщо політика України у підтримці своїх інтересів в Придністров'ї буде твердою і послідовною.

Придністров'я населене переважно українцями (корінне населення). Діяльність уряду ПМР спирається на активну підтримку населення, на його категоричне небажання перебувати під владою Румунії. З самого початку населення та політичні чинники Придністров'я були зорієнтовані на Україну. Але позиція українського офіціозу не проводити власної зовнішньої політики, а також активна політика російських неурядових і навколоурядових сил з підтримки Придністров'я (при сприянні сил урядових) переорієнтувало декого з населення і політиків ПМР на Росію. Отже, першим кроком Української держави на зовнішньополітичній арені була зрада (початок для нас традиційний).

Приєднання Молдови до Румунії є тільки справою часу. Перспектива цього вже ускладнює політичну і оперативну ситуацію на нашому півдні і південному сході. Тери­торіальні претензії до України були висловлені Румунією на достатньо високих політичних рівнях, щоб спонукати Україну вдатися до тих чи інших запобіжних заходів. В Буковині і Одеській області активно і не дуже криючись румунська агентура проводить діяльність, спрямовану на підрив територіальної цілісності України. В Чернівцях і південній Бесарабії над деякими сільрадами і постійно на мітингах майорять румунські трикольори. Для буковинських молдован питання майбутньої державної приналежності Буковини вирішене на користь Румунії. Румунська експансія здійснюється як на політичному, так і на побутовому рівнях. В Придністров'ї вона проводиться військовим шляхом, і там вона мусить бути зупинена.

В умовах, коли в конфлікті українців Придністров'я з румунами, Україна фактично підтримує Румунію, принаймні так це виглядає з лівого берега Дністра, Росія, здійснюючи допомогу, надаючи політичну підтримку ПМР, створила собі плацдарм для політичної і оперативної діяльності на півдні і сході України, грає стару роль захисниці слов'янських інтересів.

Виходячи з талмудистської логіки українських політиків, якщо Росія дбає в Прид­ністров'ї про власні цілі, то ми не мусимо «влазити» до справи.

Нормальна логіка спонукала б нас бути там раніше за росіян, тим більше ми мусимо бути там зараз. Єдиний спосіб не пустити румунів та москалів у Придністров'я – це бути там самим.

Україна мусить усвідомити якомога скоріше і раз і на завжди: або держава проводить активну зовнішню політику, або в середині її активну політику проводять інші держави.

В Придністров'ї Україна повинна продемонструвати всім зацікавленим сторонам, що вона здатна і буде захищати свої інтереси в Криму.

Кажуть, що в Придністров'ї складна ситуація, що Смірнов - авантюрник, а його команда підтримує прокомуністичний режим, і українці там «якісь не такі». Українці, дійсно, не такі. Замість прапорів у них в руках автомати. Ми дуже любимо співати тужливі пісні про українців, котрі зі зброєю в руках захищали власні інтереси і дуже не любимо і боїмося українців, котрі не співають пісень, а зі зброєю в руках захищають власні інтереси.

Придністровці є рішучими політиками і здібними організаторами, на відміну від тих, що сидять у Києві. Вони довго стукали у київські двері, але замість хліба їм подали камінь.

Люди в Придністров'ї, особливо українці, часто цілком риторично запитують приїжджих: «Чому нас зрадив український уряд?» Український уряд зрадив не їх. У Придністров'ї уряд зрадив нас.

Проспали, промарнували, розтринькали – Крим, Придністров'я, військо, військову техніку, ядерну зброю. Це вже нагадує систему. Чи така система нам потрібна? Чи такий нам потрібен уряд?

Коли вам будуть казати, що в Придністров'ї складна ситуація, відповідайте: «Це в Україні складна ситуація. Але ми її спростимо!»

 

3. Політика щодо Росії

 

Є наївним вважати, що на Балканах, у Чорноморському регіоні, на Кавказі і в Східній Європі Україна може мати інтереси, відмінні від тих, що їх мав СРСР. Відповідно, Україна мусить успадкувати політику СРСР в цих напрямках і намагатися успадкувати у всіх інших.

Треба зробити конкуренцію найдорожчому для росіян – їхньому імперіалізмові, –конкуренцію, якої вони не мали уже 200 років. Ми мусимо почати змагання за спадщину померлого дідуся, але для цього треба відчути себе спадкоємцями. Наївні українці схиляються до того, щоб облишити спадщину дідусеві. В усьому світі патріотизм - це претензії, і тільки у нас це скромність. Скромність здібностей. Наші патріоти здатні на найбільш прості розумові рухи – дивитись, як роблять москалі і робити навпаки: москалі висувають гасло слов'янської єдності, значить ми взагалі заперечуємо слов'янську єдність, нехтуючи навіть українцями Молдови, Берестейщини, Північного Кавказу тощо. Москалі допомагають Сербії, значить ми визнаємо Хорватію, москалі використовують гасло за інтеграцію, ми мусимо використовувати демагогію про сепарацію. Така «політика» є результатом неповноцінності і таки зродить неповноцінну націю,

Імперія мала великий потенціал. Взагалі, це мала бути наша імперія. Ті, хто вчать нас діяти так, ніби не було ні імперії, ні більшовизму, є ворогами.

Україна має дві ноги, на яких вона могла б крокувати в майбутнє, якби до цих двох ніг мала б голову. Одна нога – важка промисловість, друга – науково-освітній комплекс. Обидві ці речі сильно взаємопов'язані і потребують одна одної. Лише ці дві речі Україна має на світовому рівні. Друзі з Заходу пропонують і їхні друзі в Україні здійснюють руйнацію ВПК, науки і системи вищої освіти, бо на них немає коштів (хоча ніяких коштів не вистачить на те, щоб пережити наслідки такої руйнації). Пропонуються так звані «економічні» підходи, що зводяться до безлічі програм - як пережити зиму. Відповідь: облишити науку та виробництво, армію та політику, всім піти в поля і займатися городництвом. Попіл стукає в наші серця і волає про абсолютний пріоритет науки та важкого і середнього машинобудування, якщо ми хочемо вижити і конкурувати в 21 столітті не з Сомалі, а з брутальними і самовпевненими світовими потугами.

Але експорт продукції важкого і середнього машинобудування потребує: по-перше, дуже активної політики, бо торгівля зброєю тільки в невеликій мірі є економічною проблемою, але визначається політичними спроможностями, регулюється політичними обставинами і стимулюється політичною активністю; по-друге, зовсім іншого ставлення до Збройних сил, ніж те, що культивується зараз, бо, як визначають експерти УНА-УНСО, ВПК не може розвиватися лише на експорті, але обслуговувати потреби Збройних сил власної країни; по-третє, вкладення державних зусиль у про­мисловість та науку.

Важке і середнє машинобудування не може існувати без сильного центру, без державного регулювання і державних замовлень. Не знаходячи такого в Києві, директори апелюють до Москви. Якби таке було в Києві, російські директори апелювали б до Києва. Звідси випливає принцип, якого ми мусимо дотримуватися ближчим часом: бути революціонерами в політиці і консерваторами в економіці.

Ми мусимо проводити активну політику на Кавказі, в Середній Азії і Білорусі, метою якої буде встановлення особливого економічного режиму в наших стосунках. Це передбачає активні зв'язки з більшістю регіонів Росії. Величезні простори СРСР були населені «російськомовними» - масою, по суті однорідною, що в Наддніпрянщині, що в Абхазії, що в Сибіру. Уже зараз наша політика і ідеологія часто-густо більш цікава їм, ніж тим українцям, які на відміну від них уже знають, що вони українці.

Росіян – меншість у Росії. Вони так само, як і ми, мають зараз маленькі спроможності, але на відміну від нас - і «мудрість Риму». Політика - це роблення враження, це шаманізм, викликання. Коли шаман викликає дощ, він кропить водою, він робить враження дощу. Коли Москва робить вигляд, що в Придністров'ї мешкають росіяни, які мріють про Росію, українець вважає ознакою патріотизму повірити цьому і підтримати Молдову. Це і є дощ, якого хоче Москва. Українець не повинен вірити московським шаманам, він мусить сам взяти до рук бубон і переконати, перш за все, себе, що Придністров'я, Північний Кавказ і Сибір населені українцями.

Стосунки між Москвою та Києвом такі, як колись були стосунки між Сараєм та Москвою. Завданням Києва є відривати регіони від Москви та об'єднувати навколо себе.

Таким чином пропонуються такі принципи зовнішньої політики:

1) Україна є головним захисником слов'янських інтересів і апологетом слов'янської єдності;

2) Україна – найкращий друг тюркських народів.

Можуть зауважити, що ці пункти суперечать один одному, але що таке логіка в порівнянні з національними інтересами.

 

 

http://unaunso.org

http://una-unso.info

http://vinnica.una-unso.info

http://kharkov.una-unso.info

 



Українська баннерна мережа


© 2004-2014 Сайт є власністю Корпорації "ВОМО "Чумацький шлях".
Матеріали розміщуються на замовлення Інформаційної служби Центрального апарату УНА-УНСО.
! ! ! ЗА ЗМIСТ БАННЕРIВ ВIДПОВIДАЄ БАННЕРНА МЕРЕЖА ! ! !